Переклад імен та назв на українську мову та з української мови

Особливості перекладу імен, прізвищ та географічних назв на українську мову та з української мови.

Офіційно це називається не переклад а транслітерація або практична транскрипція, що є різними поняттями. Але що це означає на практиці?

Перше правило яким ми керуємося

Якщо прізвище, ім’я та місце народження клієнта (географічна назва) вже раніше перекладалися і зафіксовані в офіційних документах, то ми пишемо їх так само, навіть якщо написано не зовсім вірно (не згідно з правилами). Але, оскільки, правил (а точніше – стандартів) тут може застосовуватися дуже багато, тому, що їх є велика кількість, а норми закону регулюють цю проблему не повністю і по-різному (а державні органи часто не керуються цими нормами, і пишуть як вийде), то те, що здається неправильним, насправді може бути цілком правильним, мати своє пояснення і теж заслуговувати на існування. Звісно, якщо замість «Петро» написано «Михайло», то ми так не напишемо, а порекомендуємо клієнту офіційно внести виправлення в такий документ. Але на практиці зустрічається маса випадків, коли на перший погляд все не сходиться, а на другий погляд виходить, що все за правилами (просто потрібно знати якими саме правилами).

Для початку – беремо найпростіше,

те, що впорядковано нашою державою: національна транслітерація (латинізація), відтворення українського алфавіту латиницею, постанова КМУ 2010, паспортний стандарт – все це про одне і те саме.

Йдеться про всім нам знайоме відтворення наших імен/прізвищ/назв міст за допомогою транслітерації (не слід плутати з практичною транскрипцією) літерами англійського алфавіту.

Це Andrii, Kolodii, Mykolaiv, Valerii, Vasylovych. Кожен другий клієнт скаржиться, що «мені переклали закордонний паспорт з помилками». Насправді це не помилка а стандарт, не дуже досконала але наразі єдина чинна в Україні і Польщі (серед присяжних перекладачів) система транслітерації для українських імен. Працює вона в одному напрямку і вона незворотна, власне не передбачений переклад англомовних імен на укр. мову за її використанням. Крім того, фонетично Vasylovych буде прочитано (більшістю європейців) як “Васіловіч”, оскільки м’яким знаком вирішили більше не перейматися, а звука на позначення нашого «и» англійська мова (і більшість європейських) не має (має схожий, але вони читатимуть як «і»). Іспанці наше місто Horodok – вимовлятимуть як «Ородок», оскільки H вони не вимовляють а аналога фрикативного, суто українського «Г» в них не має (є щось схоже тільки в тюркських народів). Отже G/H та І/Y  – основні проблеми сучасної латинізації. Старі закордонні паспорти/пермесо/тархети і інше, ще видані “по-старому”, з G та Y на початку слова, так і залищаються. А нові вже видають по новому. В Італії та Іспанії до цього звикли, а в США на це ніколи не звертали уваги, тому, проблеми, можна вважати, що немає.

далі буде…..